Валерій Васильович ДМИТРУК
Акомпаніатор гуртків хореографічного, музичного та вокального спрямувань.
Професійні якості та компетентність акомпаніатора у зразковому ансамблі народного танцю «Щасливе дитинство»
Акомпаніатор - музикант, який грає партію супроводу. Це музикант, який у хореографічному колективі допомагає дітям розучувати танцювальні вправи під музичний супровід. Мелодію супроводжує ритм та гармонія, тому на акомпаніаторі лежить велика відповідальність. Він повинен донести художнє єднання всіх компонентів музичного твору.
Якими ж професійними якостями та знаннями повинен володіти баяніст, щоб стати компетентним акомпаніатором? Насамперед, він повинен майстерно володіти інструментом як в технічному так і в музичному плані, мати гарний музичний слух, вміти охоплювати образну сутність та форму твору, швидко оволодівати музичним текстом, вміти гарно читати з листа. Не професійний музикант ніколи не стане гарним акомпаніатором. Компетентність акомпаніатора у хореографічному колективі поєднує у собі творчі та педагогічні функції, які не можна відділити один від одного у навчальному процесі. Специфіка роботи вимагає від акомпаніатора мобільності, уміння, а у разі потреби, вчасно перемкнутися на роботу з вихованцями. Акомпаніатор повинен мати особливу, безкорисну любов до своєї спеціальності, бо його робота розчиняється у спільній праці всього колективу.
Мистецтво танцю без музики існувати не може. Тому, на заняттях у хореографічному колективі з дітьми працюють педагоги-хореографи і музикант (акомпаніатор). Діти одержують не лише фізичний розвиток, але і музичний. Заняття від початку і до кінця будуються на музичному матеріалі. Музичне оформлення заняття повинне донести гуртківцям усвідомлене відношення до музичного твору, уміння чути музичну фразу, орієнтуватися у характері музики, ритмічному малюнку, динаміці. Вслуховуючись у музику, дитина порівнює фрази по схожості і контрасту, пізнає їх виразне значення, стежить за розвитком музичних образів, складає загальне уявлення про структуру твору, визначає його характер. На заняттях хореографії вихованці мають можливість чути кращі зразки народної, класичної музики, і таким чином, формується їх музична культура та розвивається музичний слух і образне мислення, які допомагають при постановочній роботі сприймати музику і хореографію в єдності. Акомпаніатор повинен зробити музику доступною для гуртківців. Рухи повинні розкривати зміст музики, відповідати їй по композиції, характеру, динаміці, темпу. Музика викликає рухомі реакції і поглиблює їх, не просто супроводжує рухи, а визначає їх суть. Таким чином, завданням акомпаніатора являється розвиток «музичності» танцювальних рухів .
У роботі акомпаніатора завжди є об’єктивні складнощі. Йому доводиться працювати з дітьми різного віку (від малюків, що починають, до випускників). Наповнити музикою кожне заняття, відповідно до віку танцюючих, репертуару даної вікової категорії танцювального напрямку, не просто. Шлях один - постійне вдосконалення, серйозний компетентний підхід до роботи. Результативна робота у хореографічному гуртку можлива тільки у співдружності педагога – хореографа і акомпаніатора. Важливо, щоб акомпаніатор був порадником та творчим партнером. Лише з позиції компетентного підходу можна здійснити всі задуми, мати високу результативність у виконавській діяльності хореографічного колективу.
Музику для супроводу танцювальних вправ необхідно постійно поповнювати і урізноманітнювати, керуючись естетичними критеріями, відчуттям художньої міри. Постійне звучання на уроках одного і того ж маршу або вальсу веде до механічного, не емоційного виконання вправ танцюючими. Музичний розвиток на уроках хореографії здійснюється за допомогою певних методів і прийомів. На всіх етапах розвитку дитини необхідно навчити її слухати музику, пізнавати її мову. Діти повинні відразу відчути зв’язок музики з рухами. Для цього сприймання повинно бути одночасним.
У акомпаніатора немає спеціальних занять, але завжди є невеликі паузи, які можна заповнити музикою, привернути увагу дітей. Метод не новий, але він виправдовує себе. Результат цієї роботи завжди позитивний: рухи дітей поступово стають виразнішими, тобто відбувається зближення музично – слухових форм сприйняття із зорово-руховими. Діти вчаться контролювати свої рухи і робити їх гармонійними.
Підбір музичного матеріалу на заняттях хореографії ведеться акомпаніатором відповідно до програмних вимог хореографа. Екзерсис біля танцювального станка складається з конкретних вправ, до кожного з яких висуваються свої певні музичні вимоги. На першому, другому роках навчання діти займаються загальнодоступною хореографією. На цьому етапі формується правильна координація рухів, постановка корпусу, голови, рук, розвивається мускулатура ніг. У процесі цих занять вони одержують знання про ритмічну організацію, розміри, музичні образи, які вони втілюють у танцях, етюдах. Знайомство з музикою і ритмічним малюнком маршу, польки, вальсу відбувається у процесі роботи на нескладних музичних зразках. Для розвитку образного мислення підбираються невеликі і нескладні музичні приклади, але дуже яскраві по характеру і музичному забарвленню, завдяки чому діти прослуховують даний музичний фрагмент та можуть створити міні – етюд, або втілити конкретний образ під конкретно задану музику. На наступному етапі навчання діти знову працюють з танцями або рухами, але вже на складнішому музичному матеріалі.
Музичний супровід занять танцю повинен бути дуже чітким, якісно організованим, оскільки від цього залежить музичний розвиток вихованців. Акомпаніатор повинен дуже чітко визначити для себе завдання кожного року навчання, підійти до цього професійно, компетентно, а також проявити не сухе ставлення до рекомендацій нотно-музичного посібника для хореографії, а індивідуально-творчий підхід у підборі музичного оформлення занять.
Виходячи з вищесказаного, можна сформулювати принципи, якими керується акомпаніатор при виборі музичних фрагментів до вправ. Музичний матеріал на кожному році навчання поступово ускладнюється. На пізнішому етапі навчання, коли пропонуються складніші комбінації, акомпаніатору слід звернути увагу на те, що комбінації можуть з’єднуватися. У процесі постійного професійного та компетентного підходу вдосконалюється педагогічна та виконавська майстерність акомпаніатора.
Точний підбір музичних творів та їх правильно підібраний ритмічний малюнок, емоційне забарвлення, професійне виконання викликає у дітей інтерес до музики, створює художній образ, який асоціюється з явищами життя, з переживаннями людини. Це яскравий і незамінний засіб для формування цілісної особи дитини. Починаючи від простих музичних творів і поступово переходячи до складніших, відбувається становлення і формування музичних здібностей. Танцювальні рухи стають злитими з музикою і точно передають її ритмічний малюнок.
Для хореографа акомпаніатор - права рука, однодумець. Тільки у процесі постійного вдосконалення майстерності, компетентного підходу до своєї роботи, заняття стають більш яскравими, цікавими та надовго запам’ятовуються.
Коментарi